Пізнай.com Latest Питання

Весняночка

Що таке сонет?


1 Відповідь

  1. Сонет – це ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків. Він має певну структуру, яка складається з двох катренів (четверостиший) і двох терцетів (тристиший).

    Катрени мають однакову риму, наприклад, абаб. Терцети також мають однакову риму, але вона може бути іншою, наприклад, cdcd або cdeed.

    Сонети часто використовуються для вираження любові, але вони можуть також використовуватися для вираження інших тем, таких як природа, смерть або політика.

    Сонети зародилися в Італії в XIII столітті. Вони швидко стали популярними в інших країнах Європи, включаючи Англію, де їх писали такі відомі поети, як Вільям Шекспір, Джон Мільтон і Персі Біші Шеллі.

    Щоб зрозуміти, як працює сонет, давайте розглянемо його структуру:

    Катрени

    • У першому катрені зазвичай встановлюється тема сонета.
    • У другому катрені тема сонета розвивається або розширюється.

    Терцети

    • У першому терцеті тема сонета досягає кульмінації.
    • У другому терцеті тема сонета завершується або підсумовується.

    Рима

    • Рима в сонеті допомагає створити ритм і мелодію.
    • Вона також допомагає поєднати різні частини сонета.

    Які бувають сонети?

    • Італійський сонет має риму aabb aabb cdc dcd.
    • Англійський сонет має риму abab cdcd efef gg.
    • Свободний сонет не має жорсткої структури.

     

    Ось приклади сонетів Вільяма Шекспіра

    Ми пагінці плекаємо кущів,
    Щоб відновить красу троянди ними.
    Хай кущ старий і всохне без дощів, —
    Весною пагін молодий цвістиме.

    А ти, в свій блиск закоханий без меж,
    Марнуєш скарб, позичений в природи,
    І з голоду серед достатку мреш,
    Жорстокий вороже своєї вроди.

    Провіснику весняної снаги,
    Коротких днів окрасо нетривала,
    Твоя самітність нині в ланцюги
    Потік життя безжально закувала.

    Над світом змилуйся і дар краси
    Новим вікам назустріч понеси.

    2

    Як сорок зим, суворі й невмолимі,
    Чоло твоє поріжуть молоде,
    А врода юності більш не цвістиме
    І вже зів’ялим листом опаде, —

    Що скажеш ти, де молодості шати?
    Слова: “Я зберігав недбало їх”
    Ганебним будуть вироком звучати
    Тоді в устах, розтратнику, твоїх.

    Чи відповідь не краща від тієї:
    “Оце мій син, на нього подивись,
    В нім виправдання старості моєї
    І свідчення, яким я був колись”.

    Раз по раз дивлячись на сина свого,
    Подібним станеш сам до молодого.

    3

    В свічадо глянь на свій дозрілий квіт, —
    Чи то ж не час тобі нащадка мати?
    Сівби уникнувши, обдуриш світ,
    Якусь жону позбавиш благодаті.

    Котра з дівчат не дасть під твій посів
    Свойого лона безколосу ниву?
    Та й хто б самозакоханий хотів
    Зійти в могилу, занедбавши жниво?

    Ти — матері свічадо, і вона
    Стрічає там свої далекі квітні.
    Так і до тебе юність чарівна
    Загляне в зморщок вікна непривітні.

    Не кинеш сліду в пам’яті людській, —
    То сам умри, і згине образ твій.

Залишити відповідь

Залишити відповідь

Оберіть відеохостинг, на якому знаходиться Ваше відео.

Введіть ідентифікатор відео. Наприклад, посилання: «https://www.youtube.com/watch?v=sdUUx5FdySs», ідентифікатор це: «sdUUx5FdySs».